Знайомтеся: дільничний терапевт



Знакомьтесь: дільничний терапевт


Якщо театр починається з вішалки, то знайомство з будь поліклінікою неодмінно почнеться у двері з табличкою «дільничний терапевт». Саме до нього приходять зі скаргами «на серце», на високий тиск, йому розповідають, як допекла виразка або, що знову «прострелила» спина … Дільничний приходить до вас в будинок, коли ви хворієте на грип, він заповнює довідки і виписує рецепти. Так хто ж він такий, сучасний дільничний терапевт?


Основне завдання цього фахівця полягає в тому, щоб оберігати здоров’я громадян, які проживають на території, що входить в його ділянку. Погодьтеся, здійснення такої програми – справа непроста, особливо якщо врахувати, що на ділянці проживає кілька тисяч чоловік, а в сільській місцевості така ділянка може займати не один кілометр шляху по бездоріжжю. Кожен день дільничний приймає пацієнтів у поліклініці, відвідує хворих вдома, заповнює десятки історій хвороби, проводить диспансеризацію тих, хто страждає на хронічну ішемічну хворобу серця, захворюваннями легенів, цукровим діабетом.
Настільки різноманітні функціональні обов’язки вимагають від лікаря високого професіоналізму, знань безлічі медичних дисциплін. Крім того, важливе значення для успішної лікувальної практики має мистецтво спілкування з людьми. Недарма корифей вітчизняної медицини М.Я. Мудров ще на початку XIX століття стверджував, що якщо
хворому після розмови з доктором не стало краще, значить, він мав справу з поганим лікарем.
Професор Московського університету Матвій Якович Мудров – чудовий російський лікар, який розробив унікальну методику наукового опитування хворого, схему клінічного дослідження пацієнтів. Він першим почав заповнювати «скорботні листи» – так називали тоді нинішні історії хвороби – і до останніх днів життя закликав своїх колег лікувати не хворобу, а хворого.
Величезний внесок у розвиток вітчизняної терапевтичної школи внесли професора Д. Н. Зернов, Г. А. Захар’їн, В. А. Манассеин, С. П. Боткін.
Ми не випадково згадали імена чудових російських медиків, адже найкращі сучасні лікарі – прямі продовжувачі традицій вітчизняної клінічної школи, а багато методики, розроблені російськими вченими минулого, до сих пір з успіхом застосовуються в повсякденній медичній практиці. Так, артеріальний тиск вимірюють за системою професора Н. С. Короткова, який запропонував цю методику ще на початку минулого століття, а пріоритет у вивченні артеріальної гіпертонії належить академіку Г. Ф. Лангу. У всьому світі лікарі пальпують органи черевної порожнини за методикою нашого знаменитого терапевта В. П. Образцова.
Звичайно, на відміну від своїх попередників сучасний лікар володіє набагато більш потужним лабораторно-діагностичним і лікувальним арсеналом. Але все-таки будьте готові, що при першій зустрічі дільничний лікар задасть вам безліч питань, на перший погляд, начебто і не пов’язаних з вашим недугою. Насправді лікар розпитує не з дозвільної цікавості – він просто виконує свою роботу, як кажуть медики, збирає анамнез. На російську мову це слово можна перекласти як спогад про хворобу. Анамнез включає повний звід відомостей про хворого і походження його недуги, про обставини життя і професійної діяльності, факти біографії та генеалогічні подробиці, що стосуються сімейних хвороб і пороків.
Студентам-медикам навіть в наш вік комп’ютерних технологій призводять слова М. Я. Мудрова про те, що анамнез, зібраний після довірчої розмови з пацієнтом, є одним з основних методів клінічного обстеження хворих, що дозволяє поставити правильний діагноз.


Тому постарайтеся пригадати, які захворювання у вашій родині були найбільш часті, хто з родичів, батьків, предків страждав гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, алергією, захворюваннями нервової системи, щитовидної залози. У багатьох випадках це дозволяє швидше поставити точний діагноз, знайти більш правильну тактику лікування.
Після бесіди терапевт обов’язково повинен зробити огляд пацієнта. Зовнішній вигляд, маса тіла, колір шкірних покривів, слизових, наявність шкірних висипань, стан лімфатичних вузлів – ці та багато інших ознак дозволяють отримати достатньо об’єктивну інформацію про стан здоров’я.
Як правило, лікарське обстеження починається з пальпації і перкусії. Пальпація, або обмацування, заснована на дотикальному відчутті, що виникає при русі і тиску пальців або долоні лікаря. За допомогою пальпації можна визначити властивості тканин та органів, їх положення, величину, форму, визначити больову точку.
Метод перкусії заснований на тому, що при постукуванні по поверхні тіла у внутрішніх органах виникають коливальні рухи, що викликають звуки певної гучності, тривалості , висоти і звучання. Легкі, наприклад, містять повітря і дають гучний (ясний) звук; серце, печінка, м’язи, як щільні органи, дають більш тихий (тупий) звук.
Зміна нормального звуку свідчить про патологічний процес. Так, поява притупленою звуку в легкому може бути ознакою пневмонії, плевриту, по тупому (перкуторно) звуку констатують наявність вільної рідини в порожнині очеревини (асцит), а по досить дзвінкому (тимпаническим) можна припустити надмірне скупчення газів в кишечнику.
При обстеженні не обійдеться справа і без традиційного лікарського атрибута – слуховий трубки або фонендоскопа, за допомогою якої проводиться аускультація – вислуховування звуків, що виникають у внутрішніх органах. При аускультації легень вислуховують дихальні шуми, різні хрипи, характерні для того чи іншого захворювання. За зміною тонів серця і появи шумів судять про стан серцевої діяльності, про появу захворювань серця і т. п.
Звичайно, роботу сучасного дільничного терапевта неможливо уявити без допомоги методів функціональної діагностики – електрокардіографії, рентгенівського і ультразвукового дослідження внутрішніх органів, лабораторних досліджень крові, сечі, все ширше входять в практику комп’ютерних методик.
Електрокардіографія здатна дати дільничного терапевта інформацію про стан кровопостачання міокарда його пацієнта, порушеннях серцевого ритму.
Ультразвукове дослідження, або, як часто говорять, УЗД – один з багатьох методів, що застосовуються в медицині для отримання зображення внутрішніх органів. Сьогодні апарат УЗД не рідкість в кабінеті дільничного терапевта багатьох поліклінік. Як видно з назви методики, при цьому дослідженні тіло людини «просвічується» ультразвуковими хвилями. З усіх досліджень, що застосовуються для «фотографування» людину зсередини, УЗД є самим безпечним і одним з найбільш інформативних методів. Введення його в широку клінічну практику дозволило значно поліпшити якість і доступність діагностики багатьох захворювань серця, щитовидної залози, органів черевної порожнини, сечостатевої системи.
Дослідження різних органів має свою специфіку. Тому для досягнення кращої ультразвукової «видимості» необхідно виконати кілька нескладних умов.
За дві доби до дослідження органів черевної порожнини необхідно виключити з раціону продукти, що підсилюють газоутворення в кишечнику (капусту, горох, квасоля, молоко), напередодні ввечері доцільно прийняти 3-4 таблетки активованого вугілля, а вранці доведеться відмовитися від сніданку і чашки кави. При дослідженні сечового міхура, матки і яєчників необхідно, щоб сечовий міхур був наповнений. Тому за два-3:00 перед дослідженням слід випити близько 1,5 л рідини. Мочитися до виконання УЗД можна.
Ми зупинилися лише на деяких моментах роботи дільничного лікаря. Очевидно, що медицина XXI століття буде докорінно відрізнятися від тієї, що була колись. Немає сумнівів, що з’являться нові, принципово інші види лікування недуг, нові ефективні лікарські препарати, штучні органи і тканини. Але в будь-якому випадку, при найдосконалішою техніці особистість лікаря, його здатність аналізувати результати досліджень стає особливо значущою, адже саме слово «діагноз» в перекладі з грецького означає знання, розпізнавання чогось невідомого, загадкового.
Спеціальні дослідження об’єктивно свідчать , що сьогодні професійний рівень дільничних лікарів зн

Написать ответ